Володимир Ткаченко

А БУЛО Б НЕ ПИТИ!...

...............................................

І радісно робилося, і п’яно,

І відступали веснам холоди...

Пересвіти усі світи, Світлано!..

Пройшла...

                  Сліди...

Анатолій Горбівненко

Покотьоло.

– Черкаси-Білозір’я-Сміла-Брама, 2003

Так радісно робилося від чарки,

Аж веснам відступали холоди...

Пересвітив в льоху і стало жарко!..

Хтось був...

             Сліди...

Володимир Ткаченко

ПРИРЕЧЕНІ НА БЕЗСМЕРТЯ

Сухий гербарій сутолоки днів...

Та краще б він розвіявся, згорів,

Щоб із золи таки постало сутнє –

Коли ми з тобою удвох

В любові згораєм незмінними...

....................................................

Людмила Тараненко

Калиновий знак. «Афіша».

«Образотворче мистецтво».

Черкаси-Львів-київ, 2004.

Всі люди, як люди кругом

Горять, як в книжках ото пишеться,

А згасне кохання вогонь –

То що вже від кого залишиться...

З одних – головешки, як з дров,

А з інших, як вітер не збуриться,

Отам, де палала любов,

Золи два горбочки загубляться.

А ми із тобою удвох

Неначе з азбесту нетлінного.

Згоріла б вона, ця любов,

Коли ми згораєм незмінними!

Володимир Ткаченко

СТОП-МАШИНА

І світяться мої зелені очі,

твої горять уважні й голубі.

І мало нам часу, і мало ночі,

багато смутку в доленьці-журбі.

..............................................................

Людмила Солончук

Візьми мене до раю

Київ. ПВП «Задруга». 2007

Ти так летів, так мчався серед ночі,

Ти голубої доленьки шукав...

Ти проминув мої зелені очі,

Були б червоні –

то б загальмував.

Володимир Ткаченко

ОБРАЗА ДОМОВИКА

………………………………………..

В снігах минуле смачно хрумкотить.

А обшири такі, що дух злітає.

Моя душа під боком в тебе спить,

А домовик нам хату підмітає.

…………………………………………

Людмила Солончук

Візьми мене до раю

Київ. ПВП «Задруга». 2007

Долівка під ногами хрумкотить

І пахне гарбузом, аж дух злітає.

Хтось бік до бока, налузавшись, спить,

А бідний домовик лушпиння підмітає.

Володимир Ткаченко

ТОКСИКОЗ

І день минув, і цілий вік,

Як я тебе на повні груди

Вдихнув і стих? Мовчали люди...

Олександр Солодар

Мене одним цілунком сотвори.

Черкаси, 2007 рік.

Ану, признайся, моя мила,

Що ти пила і що ти їла

Й чому ніколи не постиш?

Заціпеніли з ляку люди,

Як я тебе на повні груди

Вдихнув, скоцюрбився і стих…

Володимир Ткаченко

ЦЕ КІНЕЦЬ

……………………………..

Нами випито стільки отрути,

Від якої спасіння нема.

І шепоче щосили пітьма:

«Вам не бути удвох, вам не бути».

В поцілунку вже присмак розлуки,

Ув обіймах – обітниці втрат.

Та для мене дорожча стократ

Твоя посмішка з краплею муки.

Олександр Солодар      

Апостол. – Черкаси: Брама, 2004.

Ти мені – блекоти  повні груди,

Я тобі – миш’яку в холодець, –

І приходить коханню кінець:

Нам не бути у двох, нам не бути…

В поцілунку вже присмак гірчиці,

Ув обіймах – судомний захват.

Та для мене дорожчі стократ

Твої випуклі в муках зіниці.

Володимир Ткаченко

ПОШУКИ СЕРЦЯ

Я до вікна, як до грудей...

Та серце в сутінках не б'ється.

І навіть натяку на серце

Немає в темряві ніде.

Бездушна ніч. Сліпі зірки.

Крило кажаняче, як лезо.

Здригнеться місяць нетверезо

На дні осклілої ріки.

Я знаю задум цей і чин:

Туди, де зріє порожнеча,

Покличеш ніч, а прийде нечисть,

І не зарадиш їй нічим.

Олександр Солодар

Апостол.– Черкаси: Брама, 2004.

Я до вікна, як до грудей...

А до одвірка, як до спини…

Шукаю серце попід тином,

Та ба – нема його ніде.

Бездушна ніч. Сліпі зірки.

Я ж не кажан – чудить з тобою,

Ще й місяць після перепою

Гикає десь на дні ріки.

Немає й натяку. Згубив.

Перетоптав всю порожнечу,

Та замість серця – тільки нечисть,

…І ще й ногою в щось вступив.