Володимир Ткаченко

ПЛЯЖ

День бризкав сонцем над людьми,

сміялись люди, сонцем повні,

і літо, буйне, невгамовне,

себе ховало під грудьми

розкішних пляжниць молодих.

І довгоногі хлопці бронзу,

котра дісталась їм від сонця,

виносили

спроквола

із води.

Валерій Гужва,

збірка "Темні меди", К. 1984р.

Забризкало над пляжниками сонце

і Муза в променях злетіла ввись.

Немов із графоманського полону,

крильцем затріпотіла невгамовним

і в синю даль полинула кудись.

А літо буйне налягає, тисне,

гуляє в пазухах розкішних молодиць.

А довгоногі днями в морі киснуть,

шукають перла творчого намиста

і тягнуть із води, несуть кудись.

Я здогадався – це ж звичайна проза,

за нею дурні йдуть на глибину.

А я поезію, неначе бронзу,

котра дісталася мені від сонця,

спроквола на плечі своїм тягну.